Прийняття нового Закону України «Про публічні закупівлі», запровадження супер-технічної системи Prozorro, зрештою, самі закони ринку (конкуренція) – все це мало витіснити старі схеми, махінації й зловживання задля світлої мети – ефективного, економного, прозорого витрачання бюджетних коштів (грошей платників податків)
В ідеалі все має працювати так: замовник оголошує закупівлю та визначає характеристики того, що він хоче закупити, а учасники дають пропозиції, які відповідають таким характеристикам, і змагаються між собою аби в результаті запропонувати найбільш підходяще за найменшу ціну.
Однак, яке би нове покращення не впроваджувалося, учасники дійства незмінно використовують старі способи обходу таких запобіжників.
Їх чимало, але мова далі піде лише про низькі й банальні, розраховані на просту неуважність чи нестачу часу/ресурсів для протидії їм (щоб переміг потрібний/свій учасник).
- Роздутий обсяг тексту тендерної документації
В документації скопійовано положення законодавства, нормативів, часто окремі положення повторюються в різних розділах, дублюються в додатках тощо.
Зважаючи на багатющість української мови, а також суржик, кальки, жаргон, арго й граматичні помилки – пошук по тексту не сильно допоможе. Відтак, щоб не пропустити дійсно важливі умови – доведеться прочитати всі 100-500 сторінок чи підключити штучний інтелект. - Штучні розриви змісту
Дуже часто в одній частині тексту тендерної документації умови є неповними, а їх уточнення міститься в інших розділах, додатках, і фактично повний набір вимог, які треба виконати учаснику з одного питання розкиданий в 3-5 місцях;
Ось тут, вже досить ефективними є технічні способи позначення та роботи з текстом. - Умисне упущення тексту
Трапляються випадки, коли замовник «не договорює» чи «випадково» видаляє частину вимоги. Наприклад, вказує словесне позначення, але не дописує його реквізити; чи вказує найменування нормативного документу, але не вказує рік, редакцію; або ж поруч із повною вимогою додає іншу «скорочену», наче частину першої. Рекомендуємо максимально використовувати звернення за роз’ясненнями або ж готувати всі можливі варіації. - Співвідношення частини і цілого
Буває, у тендерній документації вимагається загальне підтвердження, а потім ще кілька по його окремих складових. І, ні, далеко не завжди, або й навпаки, орган оскарження (АМК) застосує формальну логіку, що ціле включає всі частини, а тому, якщо щось прямо вимагається окремо – то це нове ціле. - Різні види тлумачення
Наприклад, вимагається послідовно два документи (умовно договір і акт). Здоровий глузд каже, що це акт складений до цього договору. Але ніт, якщо свій переможець надав різні документи, то замовник підтвердить, що в документації не було конкретизована необхідність їх зв’язку, а орган оскарження знизає плечима – яке там буквальне і цільове тлумачення.
Або ж, предмет закупівлі складається з кількох найменувань товару. Замовник вимагає документ про певну характеристику, яка властива (за фізичними, хімічними параметрами) лише одному, та знайте – замовник вимагає документ для усіх (якщо це абсурдно – надайте довідку). - Психологи й технологи
Найогиднішим все ж залишається метод просто заховати вимогу в нетрях тендерної документації. Для прикладу, замовники можуть розмітити вимоги у:
- нелогічних місцях (вимоги для учасників між положень про переможців, вимоги про персональні дані в умовах про ціну і т.д.);
- неочікуваних місцях (а що ? – в середині цитат законодавства, в проєкті договору);
- заголовках (так, так, безпосередньо у назвах розділів, пунктів, додатків).
І насамкінець, якщо замовник пише, що він не вимагає надати якийсь документ – не поспішайте. Найчастіше, десь причаїлась вимога надати документ, що ви погоджуєтесь (не заперечуєте, підтверджуєте), що замовник цього не вимагає...
Боротись із таким можна і треба. Ваш фахівець із закупівель не завжди має час (працює над іншими закупівлями), пильність (відволікають нагальні питання) та системні юридичні знання, щоб справитись самотужки, тоді як залучення зовнішніх консультантів/юристів може дуже стати в нагоді.