Хотіли як краще, а вийшло як завжди.... Знайома фраза? Ось і наші законодавці, намагаючись наздогнати прогрес, хотіли зробити і детально розписати порядок припинення порушень авторського права/суміжних прав в Інтернеті (і такий, щоб швидко все було і щоб до суду не звертатися), а вийшов такий квест, якому можуть позаздрити всі квест-кімнати світу.

Мова йде про статтю 52-1 ЗУ «Про авторське право і суміжні прав», яка розповідає нам про те, як треба власноруч захищатися свої авторські/суміжні права, які були порушені з використанням Інтернету.

З першого речення все здається логічно і просто: треба написати якусь там заяву і подати її власнику веб-сайту та (або) веб-сторінки, де була розміщена інформація, що порушує ваші права. Але насправді підводні камені розпочинаються вже тут.

Подати таку заяву самостійно ви не зможете! Для цього вам обов’язково необхідно буде звернутися до адвоката. І це не тому що всі адвокати у змові, і тільки й чекають нагоди в черговий раз заробити грошей, а тому що так написано в законі. Ще й акцент зробили: «виключно за посередництвом адвоката». Одразу виникає запитання: «Тобто до суду із позовом самостійно я звертатися можу, а якусь заяву написати – ні?!». Логіка законодавця криється в тому, що в даному випадку адвокат повинен ідентифікувати вас та переконатися, що вам дійсно належать ті права, на порушення яких ви скаржитеся.

Далі необхідно визначитися із тим, то до кого ж будемо звертатися із заявою. Тут більш менш просто: якщо дізналися хто є власником сайту/сторінки – звертаємося до нього, якщо ні – до постачальника послуг хостингу.

Далі час в прямому сенсі цього слова пішов на години, а розвиток подій буде залежати від того, до кого ви звернулися. Якщо вам пощастило одразу звернутися до власника веб-сайту, і всі зорі зійшлися, то бажаний результат ви можете отримати вже впродовж 48 годин – у вигляді унеможливлення доступу до тієї інформації, яка порушує ваші авторські/суміжні права.

Якщо ж ви попали під дію ретроградного Меркурію і вам відмовили з підстави що власник веб-сайту не є власником веб-сторінки, на якій розміщена інформація, то готуйтеся до ще 4-6 днів очікування і отримання нових повідомлень, в результаті чого ви у 2-х варіантах із 3-х отримаєте бажаний результат.

Якщо ж відмова стосувалася причини неправильного оформлення заяви або наявності у власника веб-сайту/веб-сторінки, прав на використання інформації, на яку ви скаржитеся – то або виправляємо заяву і звертаємося знову, або йдемо до Шерлока з’ясовувати, хто посмів надати дозвіл на використання твору без вас і т. д.
Якщо ж ви зверталися одразу до постачальника послуг хостингу, то готуйтеся до чи не вдвічі довшого шляху до успіху (адже тут у нас з’являється новий суб’єкт, який має свої підстави для відмови і виступає по суті посередником між вами та власником веб-сайту). І навіть якщо постачальник послуг хостингу самостійно унеможливить доступ до інформації, радіти буде зарано, тому що власник веб-сайту ще матиме право звернутися до нього із повідомленням про відмову у задоволенні заяви про припинення порушення. Таке повідомлення буде переслано вам, і якщо впродовж 10-ти робочих днів ви не надасте постачальнику послуг хостингу докази відкриття судом провадження у справі про захист ваших авторських/суміжних прав, щодо порушення яких ви зверталися із заявою – доступ до інформації буде відновлено.

Ось так дуже спрощено можна описати процедуру припинення порушення авторських/суміжних прав за допомогою мережі Інтернет. Прочитавши навіть цей текст (не кажучи вже про статтю повністю) – вже може перехотітися жити. Але, з іншого боку:

• тепер ми маєм хоч якийсь легальний адміністративний порядок захисту авторських та суміжних прав, порушених через Інтернет;
• навіть якщо ви пройдете 9 кіл пекла цієї статті і все одно не отримаєте бажаний результат, то в очах судді ви будете мати більш переконливий вигляд (адже дійсно намагалися до останнього все врегулювати мирно);
• якщо ви – постачальник послуг хостингу, і зробите все відповідно до вимог цієї статті, то не будете нести відповідальності за порушення авторського права і (або) суміжних прав.

Тож маємо що маємо, і радіємо хоч такому.