У 2017 року Національний банк України зробив низку кроків з пом’якшення валютного регулювання для фізичних осіб, які не є суб’єктами підприємницької діяльності. Зокрема, було дозволено розміщувати без індивідуальних ліцензій НБУ на закордонних рахунках іноземну валюту з джерелом походження за межами України, а також здійснювати за рахунок цих коштів інвестиції. Якщо фізична особа бажає відкрити закордонний рахунок та користуватися ним, то ліцензія сьогодні потрібна виключно для здійснення переказу коштів з України на цей рахунок.

З набуттям чинності Закону України «Про валюту» (прийнятий Верховною Радою 21.06.2018) на валютному ринку вводиться принцип «дозволено все, що не заборонено». Зокрема передбачено, що резиденти України мають право без отримання ліцензії придбати валютні цінності за кордоном, здійснювати їх транскордонне переміщення та/або транскордонний переказ за угодами, укладеними із нерезидентами, у т.ч. із банківськими структурами Європейського Союзу.

Відкриття рахунків у банках-нерезидентах за місцем знаходження у країнах ЄС, економічний сенс операції, вибір розміру депозитної ставки – все це є добровільним рішенням фізичної особи і не потребує отримання дозволу (ліцензії) чи наступного повідомлення органу валютного контролю.

Водночас, необхідно розуміти, що «лібералізація» не означає «відсутність контролю». Так, при здійсненні операцій з транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент €10 тис. за офіційним курсом валют, встановленим НБУ на день переміщення через митний кордон України, підлягає письмовому декларуванню центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку. Транскордонне пересилання валютних цінностей шляхом поштових відправлень дозволено тільки як поштові відправлення з оголошеною вартістю.

Також Національний банк України і банки в Україні матимутьправо вимагати від фізичних осіб документи про проведені валютні операції (фінансовий моніторинг). При цьому закон також наділяє НБУ правом встановлювати обмеження, за наявності ознак погіршення валютного ринку України.

При розміщенні валютних цінностей в іншій країни до відносин між клієнтом і фінансовою установою відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право» буде застосовуватися право держави, у якій фінансова установа має своє місцезнаходження. Таким чином регулювання відносин між вкладником і банком, а також захист прав вкладника відбуватиметься відповідно до права країни, в якій знаходиться банківська установа.

Захист прав вкладників банків-нерезидентів здійснюється у порядку, визначеному законодавством країни місцезнаходження фінансової установи. Як правило, в усіх країнах-членах ЄС діє система фондів гарантування депозитів, участь в якій обов’язково беруть усі фінансові установи, що приймають депозити фізичних осіб, а також система страхування депозитів. Окрім того, вкладники користуються правом звернення до суду країни-нерезидента за захистом своїх прав.

Використання учасниками господарських та цивільних правовідносин зарахування зустрічних однорідних вимог як способу погашення заборгованості не є чимось новим.

Такий спосіб є вигідним у тому випадку, коли контрагенти здійснюють один з одним операції як купівлі так і продажу, або якщо контрагенти пов’язані операціями імпорту та експорту.

Але не так давно у сфері зовнішньоекономічної діяльності такий спосіб був неможливим через запровадження Національним Банком України обов’язкового продажу частини іноземної валюти. Запровадження НБУ такого заходу зобов’язувало підприємців при надходженні у іноземній валюті продавати частину валютних надходжень на міжбанківському валютному ринку.

Також у зв’язку з введенням обов’язкового продажу іноземної валюти банк не мав права завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту товарів на підставі документів про припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Крім того, податківці неодноразово зазначали, що виконання зобов’язань у сфері ЗЕД повинно відбуватися лише у грошовій формі.

Однак, Постановою правління Національного банку України № 78 від 18.06.2019 року «Про внесення зміни до Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» було скасовано обов’язковий продаж валютних надходжень бізнесом.

Таким чином після скасування обов’язкового продажу валюти автоматично не діють і «обмеження» щодо зарахування зустрічних однорідних вимог.

Наразі припинення зобов’язань у сфері зовнішньоекономічної діяльності шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог за експортно-імпортними операціями регулюється підпунктом 5 пункту 10 розділу ІІІ Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 р. N 7, відповідно до якого банк має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за наявності документів про припинення зобов’язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання у сукупності наступних умов:

• вимоги випливають із взаємних зобов’язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями;
• вимоги однорідні, тобто мають однакову правову природу (при цьому допустиме походження вимог з різних підстав);
• строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений чи визначений моментом пред’явлення вимоги;
• між сторонами не було спору щодо характеру зобов’язання, його змісту, умов виконання.

Отже, чинне законодавство надає можливість припинення зобов’язань за операціями з експорту й імпорту товарів, які передбачають розрахунки в грошовій формі, зарахуванням зустрічних однорідних вимог за наявності документів про припинення зобов’язань за операціями з експорту, імпорту товарів у разі дотримання у сукупності умов зазначених вище.