У 2017 року Національний банк України зробив низку кроків з пом’якшення валютного регулювання для фізичних осіб, які не є суб’єктами підприємницької діяльності. Зокрема, було дозволено розміщувати без індивідуальних ліцензій НБУ на закордонних рахунках іноземну валюту з джерелом походження за межами України, а також здійснювати за рахунок цих коштів інвестиції. Якщо фізична особа бажає відкрити закордонний рахунок та користуватися ним, то ліцензія сьогодні потрібна виключно для здійснення переказу коштів з України на цей рахунок.

З набуттям чинності Закону України «Про валюту» (прийнятий Верховною Радою 21.06.2018) на валютному ринку вводиться принцип «дозволено все, що не заборонено». Зокрема передбачено, що резиденти України мають право без отримання ліцензії придбати валютні цінності за кордоном, здійснювати їх транскордонне переміщення та/або транскордонний переказ за угодами, укладеними із нерезидентами, у т.ч. із банківськими структурами Європейського Союзу.

Відкриття рахунків у банках-нерезидентах за місцем знаходження у країнах ЄС, економічний сенс операції, вибір розміру депозитної ставки – все це є добровільним рішенням фізичної особи і не потребує отримання дозволу (ліцензії) чи наступного повідомлення органу валютного контролю.

Водночас, необхідно розуміти, що «лібералізація» не означає «відсутність контролю». Так, при здійсненні операцій з транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент €10 тис. за офіційним курсом валют, встановленим НБУ на день переміщення через митний кордон України, підлягає письмовому декларуванню центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку. Транскордонне пересилання валютних цінностей шляхом поштових відправлень дозволено тільки як поштові відправлення з оголошеною вартістю.

Також Національний банк України і банки в Україні матимутьправо вимагати від фізичних осіб документи про проведені валютні операції (фінансовий моніторинг). При цьому закон також наділяє НБУ правом встановлювати обмеження, за наявності ознак погіршення валютного ринку України.

При розміщенні валютних цінностей в іншій країни до відносин між клієнтом і фінансовою установою відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право» буде застосовуватися право держави, у якій фінансова установа має своє місцезнаходження. Таким чином регулювання відносин між вкладником і банком, а також захист прав вкладника відбуватиметься відповідно до права країни, в якій знаходиться банківська установа.

Захист прав вкладників банків-нерезидентів здійснюється у порядку, визначеному законодавством країни місцезнаходження фінансової установи. Як правило, в усіх країнах-членах ЄС діє система фондів гарантування депозитів, участь в якій обов’язково беруть усі фінансові установи, що приймають депозити фізичних осіб, а також система страхування депозитів. Окрім того, вкладники користуються правом звернення до суду країни-нерезидента за захистом своїх прав.

Ми з колегами уже кілька років повторюємо одну мантру про банки. Мова про те, що банки отримують все більше і більше контрольних функцій. Якщо висловитися метафорично, то воно виглядало би десь так: із кожним місяцем у банку виростає додатковий зуб, який може дуже сильно і глибоко вкусити клієнта і цей укус може бути набагато болючіший ніж, наприклад, у податкової.

Зараз уже можна говорити про вісім таких «зубів». Дивіться самі:

1. Банк збирає інформацію про кінцевих бенефіціарів активів, які через них циркулюють.
   Таким чином у банку акумулюється вся інформація про тих, хто отримує фактичну вигоду від активу (наприклад – фактичного власника рахунку компанії, котра відкриває рахунок в банку).
2. Банк перевіряє законність походження ресурсів, які приносять клієнти. 
   Це дає змогу, наприклад, мати базу даних про джерела походження майна клієнтів.
3. Банк обмежує обіг готівкових грошей у великих обсягах.
   Фактично, можна мати багато грошей у матрасі, але можливостей їх витрачати стає все менше.
4. Банк фізично та регулярно ідентифікує керівників компаній.
   Тому вже важкувато знаходити «адміністратора», який натискає кнопки з мільйонами, але живе на Юпітері, де його важко дістати.
5. Банк збирає інформацію про багато доларових операцій і віддає цю інформацію до спеціального реєстру США.
   Вільно користуватися американською валютою поза контролем її емітента стає все складніше.
6. Банк контролює сумнівні/підозрілі операції клієнтів і звітує про це до НБУ.
   Із блокуванням платежів, яке є результатом такого контролю, стикалися вже майже усі.
7. Банк збирає інформацію про позичальників і здає її до бюро кредитних історій.
   Через це буває складно отримати навіть якийсь копійчаний овердрафт, якщо у клієнта загубилася заборгованість перед іншим банком в кількасот гривень.
8. Банк генерує цифрові підписи для клієнтів.
   Подивіться, скільки інформації про себе треба подати для такого генерування і зрозумієте, що соцмережі відпочивають.

Так що дбайте про гігієну власних активів і контролюйте інтимне життя ваших фінансів.