Жив був собі Петро. Файний чоловік, розумний, завзятий, працював на двох роботах, аби купити собі машину, добудувати хату і трошки ще на пиво. Вирішив він, що не буде працювати на Михайловича, бо той клятий капіталіст однозначно не додає йому зарплатні. Зібрав грошенят, проїхав по селі, скупив овочі, м'ясо, молоко і повіз в райцентр торгувати. Торгує місяць, другий, а в нього купують і купують. Вирішив найняти сусідку на лоток на базарі, а сам буде їздити за товарами.

І ось він вже потихеньку став малим бізнесом. Обороти і прибутки ростуть. Петро вже думає, що скоро купить автомобіль. Але Петро упустив один момент, він ще не знає, що його прибуток не зовсім прибуток. От якби він найняв собі водія, а сам тільки керував, то і грошей стало б менше. Проте тоді Петро б зрозумів, що по факту його бізнес не такий і прибутковий. Але зараз гроші є, і авто здається не таким вже далеким.

Час йде, обороти ростуть, і його бізнес вже потребує більше оборотних грошей. Бо наче все добре, а касові розриви, як грім посеред ясного неба, все частіше. Думає Петро, де б взяти грошенят. Ех, якби він зареєстрований був, та ще й би показував всі свої доходи, то може банк би щось підкинув. Але то ж податки платити, бухгалтера наймати, ще й відсотки великі.

Починає вже він вкладати свої гроші. Вклад за вкладом, ще один лоток, зарплата сусідці, бензин. Доводиться ціни підіймати. А гроші, як вода, тільки прийшли, а вже й немає.

Та Петру вже не так сумно, бо поки бізнес набрав оборотів, він і машину купив, і хату добудував, і дочку заміж віддав. А торгівля стає все складнішою, все більше конкурентів, домовлятись за молоко все складніше, ще й податкова дихає в спину.

Подумав Петро і вирішив - продам той бізнес, бо капіталізм то зле, куплю собі ділянку та й здам в оренду.

Ось така казка. І абсурдна і не зовсім. Якби ми могли б зупинити Петра на кожному з етапів і підказати, що робити, то певно може з нього був новий Безос.
Проблема в тому, що зростаючий бізнес постійно потребує оборотних коштів, і якщо вони вчасно не з'являться, то бізнес почне втрачати можливості. А втрачені можливості - це втрачені гроші.

Мораль казки така: відокремлюйте особисті фінанси від бізнесу, бо тільки так можна бачити і не втрачати можливості, які у ньому з’являються.

Думаємо у багатьох була така ситуація. Телефонуємо мамусі або татусю та слізно просимо скинути грошенят, бо хочеться на день народженні здивувати подружок новим платтячком від модного дизайнера або ж придбати нову Плейстейшн, бо товариш твій її купив, а ти чим гірше. І ось, бідні, нещасні батьки, збирають останні копійки та чвалають до термінала банку, щоб порадувати рідне дитя грошенятами. Однак, у батьків нічого не виходить, вони розгублені, телефонують вам, а ви й самі не знаєте, що сталося, бо раніше все було добре, татко двадцять тисяч надсилав вам на новий автомобіль. Що ж робити? Бо сусідка тітка Галя казала, що тепер, внукові своєму більше п’яти тисяч і не скине, треба буде на платежі дробити або у банк нести купу довідок, щоб гроші внукові надійшли.

Не панікуйте, все набагато простіше, ніж вам може здаватися. Як зазвичай буває у нашій країні, великі «дядьки» з Верховної Ради змінили закон, який хоча й зорієнтований на великий бізнес, але вплинув і на життя простих громадян.

Так, ще весною цього року набрали чинності нові вимоги для здійснення платежів. Звичайно, нове рулювання стосувалося більшою мірою великих сум та їх моніторингу. Зокрема, раніше банки повідомляли контролюючі органи про всі операції від 150 тисяч гривень, а серед підстав для цього було більше 10 ознак. Новий закон збільшив граничний поріг суми до 400 тисяч гривень та зменшив перелік ознак операцій до чотирьох. Окрім цього, багато є ще там цікавого для великого бізнесу, але ми не про це.

Головні зміни, що вплинули на пересічних громадян стосуються поповнення та переказу готівкою. Тепер ці операції мають певний ліміт без їх ідентифікації. Ліміт такий встановлений на рівні п’яти тисяч гривень. Тобто, якщо ви хочете переказати суму більше п’яти тисяч гривень, ви повинні пройти ідентифікацію.

Простий громадянин може розгубитися в цьому та вигадувати собі купу схем, як же ці гроші надіслати. Дробити суму на декілька платежів по п’ять тисяч, просити сусіда переказати гроші або ще щось в цьому дусі. Стоп. Саме тут ви повинні зупинити особу, що хоче переказати вам кошти та пояснити, що нічого вигадувати не потрібно.

В першу чергу, запропонуйте перевести кошти з картки на картку, а не готівкою в терміналі, бо зміни жодним чином не впливають на безготівкові операції, все залишилось як до нововведень, адже власники банківських рахунків, до яких прив'язані платіжні картки, вже є ідентифікованими.

По-друге, якщо ж немає такої можливості та всі збереження ваших батьків виключно у готівковій формі, запропонуйте їм відвідати відділення банку, взявши із собою лише паспорт громадянина ну і, звичайно, самі гроші. Паспорту буде достатньо для ідентифікації грошового переказу на суму більше п’яти тисяч гривень.
Звичайно, є ще термінали самообслуговування та банкомати, які технологічно обладнані верифікацією платника. Через них також можна буде перевести більше п’яти тисяч, але не всі термінали та банкомати мають таку функцію ідентифікації та не у всіх відділеннях вони є.

По-третє, не лякайтеся, перевіряти звідки ви взяли ці кошти банки не будуть. Звичайним громадянам не потрібно буде мати при собі довідку про доходи чи ще щось для проведення невеликого платежу. Це так звані низькоризикові операції. Підтверджувати походження коштів треба лише під час великих – понад 400 тисяч гривень – операцій.

Ну і останнє, якщо ж вам грошенята батьків не потрібні, бо й своїх вистачає, та ви вирішили самостійно купити нове платтячко або нову Плейстейшн, замовили доставку через поштового оператора з післяплатою, то готуйтеся надати поштовику особисті документи також, для ідентифікації платежу більше ніж на п’ять тисяч гривень. Покажете паспорт і на цьому страшна процедура ідентифікації закінчиться.