Жив був собі Петро. Файний чоловік, розумний, завзятий, працював на двох роботах, аби купити собі машину, добудувати хату і трошки ще на пиво. Вирішив він, що не буде працювати на Михайловича, бо той клятий капіталіст однозначно не додає йому зарплатні. Зібрав грошенят, проїхав по селі, скупив овочі, м'ясо, молоко і повіз в райцентр торгувати. Торгує місяць, другий, а в нього купують і купують. Вирішив найняти сусідку на лоток на базарі, а сам буде їздити за товарами.

І ось він вже потихеньку став малим бізнесом. Обороти і прибутки ростуть. Петро вже думає, що скоро купить автомобіль. Але Петро упустив один момент, він ще не знає, що його прибуток не зовсім прибуток. От якби він найняв собі водія, а сам тільки керував, то і грошей стало б менше. Проте тоді Петро б зрозумів, що по факту його бізнес не такий і прибутковий. Але зараз гроші є, і авто здається не таким вже далеким.

Час йде, обороти ростуть, і його бізнес вже потребує більше оборотних грошей. Бо наче все добре, а касові розриви, як грім посеред ясного неба, все частіше. Думає Петро, де б взяти грошенят. Ех, якби він зареєстрований був, та ще й би показував всі свої доходи, то може банк би щось підкинув. Але то ж податки платити, бухгалтера наймати, ще й відсотки великі.

Починає вже він вкладати свої гроші. Вклад за вкладом, ще один лоток, зарплата сусідці, бензин. Доводиться ціни підіймати. А гроші, як вода, тільки прийшли, а вже й немає.

Та Петру вже не так сумно, бо поки бізнес набрав оборотів, він і машину купив, і хату добудував, і дочку заміж віддав. А торгівля стає все складнішою, все більше конкурентів, домовлятись за молоко все складніше, ще й податкова дихає в спину.

Подумав Петро і вирішив - продам той бізнес, бо капіталізм то зле, куплю собі ділянку та й здам в оренду.

Ось така казка. І абсурдна і не зовсім. Якби ми могли б зупинити Петра на кожному з етапів і підказати, що робити, то певно може з нього був новий Безос.
Проблема в тому, що зростаючий бізнес постійно потребує оборотних коштів, і якщо вони вчасно не з'являться, то бізнес почне втрачати можливості. А втрачені можливості - це втрачені гроші.

Мораль казки така: відокремлюйте особисті фінанси від бізнесу, бо тільки так можна бачити і не втрачати можливості, які у ньому з’являються.

Серед наших Клієнтів є немало крутих фінкомпаній, які працюють на ринку вже не перший рік. І на їхню долю, останнім часом, випало немало труднощів та змін. Ще минулого року контроль майже над усім фінансовим сектором було передано під крило Національного банку України. Після цього, ринок фінансових послуг, крок за кроком, почав поступово змінюватися.

На те було немало причин. В першу чергу, звичайно, зміна самого регулятора. Як то кажуть «нова мєтла, по-новому й мете». Було створено нові підрозділи, задекларована низка нових законів та нормативно-правових актів, змінилися схема звітування. Десь в цей час, підступно підкралася до нас і епідемія COVID-19. Компанії пішли в онлайн, люди почали більше користуватися безготівковими розрахунками.

Все це, і не тільки, призвело до того, що по ряду фінансових послуг було прийнято низку нових профільних законів. То діяльність колекторів врегулювали, то новий закон про фінансовий лізинг прийняли, кілька нових постанов Нацбанку також успішно видано.

І ось, на початку року, прийшла черга і до «головної страви». В лютому було зареєстровано проєкт Закону № 5065 "Про фінансові послуги та фінансові компанії". Нацбанк салютував цій новині, що підтверджує факт, новий закон, наші депутати, скоріш за все, приймуть.

Як розуміємо із самої назви, закон є наскрізним для всього ринку фінансових послуг та небанківського фінансового сектору. Що ж нам такого цікавого хочуть запропонувати? Перше, що кидається в очі, це новий вид послуг, окрім безпосередньо фінансових, які зможуть надавати фінкомпанії. Це супровідні послуги. До них відносяться посередницькі послуги, в тому числі агентські, різноманітні допоміжні, інформаційні тощо. До речі, ще в новому Законі «Про фінансовий лізинг», прийнятому раніше, йдеться про такий інститут.

Супровідні послуги не потребують ліцензування і це є важливим в контексті напевно найкрутішої штуки, яку пропонує новий законопроєкт. Відсутність виключного виду діяльності. Тобто, фінансові компанії зможуть здійснювати іншу господарську діяльність, звичайно зі своїми обмеженнями, куди ж без них. Але це положення є дуже важливим для повноцінної реалізації своїх бізнес-можливостей фінкомпаніями, які раніше були певною мірою обмежені законодавчими положеннями.
Позитивним є новий підхід до ліцензування. Тепер не потрібно отримувати ліцензію на кожну окрему фінансову послугу, а можна буде проводити комплексне ліцензування виду діяльності фінкомпанії. Окрім цього, простішим передбачається і вихід компанії на ринок. Якщо зараз потрібно спочатку потрапити до реєстру фінустанов, а потім отримувати ліцензію, то новий законопроєкт дозволяє надавати фінпослуги відразу після отримання ліцензії.

Звичайно це не всі зміни, що пропонуються нашими законотворцями, плануються нові підходи до нагляду та контролю регулятора, змінюються вимоги до фінансових компаній. Та й поправок буде внесено ще немало, оскільки законопроєкт поки на першому етапі. Однак, думаємо зрозуміло, в якому руслі рухається законодавець.

Сподіваємося, що новий закон буде відповідати реаліям сьогодення, розвитку ринку фінансових послуг та спростить роботу нашим клієнтам, зробить її більш зрозумілою, ефективною, прибутковою. Ну а для нас щасливий Клієнт - найголовніше у роботі.

Зменшення податкового навантаження - нагальна потреба будь-якого бізнесу. Підпріємці уважно підходять до фінансового планування, проте податкове планування розглядають як щось відособлене. Та це не лише пошук законних можливостей зменшення податкових платежів. Це спосіб як убезпечити свій бізнес від зайвих витрат грошей та часу. Тому податкове планування можна й потрібно розглядати як одну з основних функцій фінансового менеджменту

Хочу платити менше!

Нині у термінах фінансового менеджменту податкове планування передбачає в основному дві речі: по-перше, знати про види, суми та порядок сплати податків, а по-друге − розуміти заходи зменшення податкового навантаження. Зокрема в залежності від структури витрат та специфіки діяльності податкове навантаження (співвідношення суми нарахованих податків до отриманого доходу) коливається в межах від 7% до 10%. Ба більше, для платників ПДВ воно може досягати від 13% до 15%. Й у підприємця навряд чи може виникнути думка про те, що такими сумами можна нехтувати.

Подивимось на рентабельність…

Незважаючи на те, що вже чимало написано і сказано про основні системи оподаткування, види податків та базу стягнення, досі чимало підприємців майже не розуміють, що і як вони повинні сплачувати. Першим каменем спотикання виявляться вибір прибуткового податку. Що обрати, податок з доходів чи прибутку? Найголовніше, на що треба звертати увагу − це рентабельність продажів, тобто співвідношення прибутку до доходу. Саме він визначає, який з даних податків буде меншим до сплати. Так, при низькій рентабельності, але при значному обороті податок з доходу точно буде гіршим варіантом. І навпаки, при високій рентабельності − краще обирати податок з доходу. В обох випадках для розрахунку суми податку потрібно знати розмір бази оподаткування: дохід або прибуток. Розглянемо на прикладі… Ваш дохід склав 4 млн. грн, з нього прибуток − 800 000 грн. Сума єдиного податку до сплати − 200 000 грн, а сума податку на прибуток − 144 000 грн. Отже, як наслідок неправильного вибору системи оподаткування ви втрачаєте 54 000 грн.

ПДВ. Знайомимось ближче з партнерами…

Чи стати платником податку на додану вартість, чи ні – це вже залежить від того, чи є платниками ПДВ ваші постачальники, якщо інше не зобов’язується законодавством. Інакше кажучи, не маючи податкового кредиту, ви сплачуватимете ПДВ з власного доходу. Наприклад, ви купуєте товарів та послуг на 100 000 грн на місяць, сума виручки становить 130 000 грн. У випадку, коли в 100 000 грн вже враховано ПДВ, сума до сплати становитиме 60 000 грн, а у випадку, коли ПДВ взагалі відсутній (хоча таке трапляється рідко), вона сягне 260 000 грн. Враховуйте, що кожні 100 000 грн «без ПДВ» коштуватимуть вам додаткових 20 000 грн ПДВ до сплати.

Кому зарплату?

Податки та збори з заробітної плати є окремим питанням для бізнесу. Більшість підприємців вважає, що виплати працівникам є справою внутрішньою, але глибоко помиляються. Законодавство регламентує не лише граничні суми виплати, але і граничні строки та додаткові нарахування окрім основної заробітної плати. Візьміть суму зарплати до виплати, додайте податок з доходу фізичних осіб, військовий збір та єдиний соціальний внесок (можна просто помножити на 0,5155), і, якщо давно не підвищували зарплату, додайте суму індексації (за декілька місяців звичайно вона не перевищує 5%-10% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб), а також додайте суму річної основної відпустки (при незмінному окладі вона буде за розміром відповідати місячній зарплаті) разом з податками − і ви отримаєте загальну суму витрат на оплату праці разом з податками. Чому я об’єднав податки та зарплату? Тому що строки виплати в них однакові. Отже, виплачуєте кошти − сплатіть податки. Окрім того, поки що ніхто не скасовував виплату авансу, який за розміром не може бути меншим ніж за фактично відпрацьований час.

Ще одне надокучливе питання для підприємців − відповідальність за порушення строків виплати. Дійсно, за невиплату сум ЄСВ при виплаті зарплати передбачено 111 690 грн штрафу, за порушення строків виплати зарплати або виплату не в повному розмірі − 11 169 грн штрафу. І це все стосується лише кадрових питань, тому перед здійсненням господарських операцій обов’язково порадьтесь із фахівцем.

Заплатимо, як будуть кошти…

На відміну від звичайної заборгованості перед постачальником або клієнтом, податкове зобов’язання мають суворі межі сплати. Окрім штрафу, згідно з Податковим кодексом України, який межує від 10% до 50% від суми несплачених податків та пені, є ще адміністративний штраф. Наприклад, у вас не вистачило коштів для сплати ЄСВ по зарплаті у розмірі 20 000 грн і ви вирішили сплатити наступного дня. Але… лише день минув, а податківці вже автоматично нараховують вам штраф у розмірі 4 000 грн і сума до сплати становить вже 24 000 грн.

На практиці є два найпопулярніші варіанти планування сплати податків: вирахування певного відсотка від доходу і сплата коштом одного або декількох надходжень у майбутньому. Який варіант кращий? Вам вирішувати. Але варто врахувати, що відстрочення платежу клієнтом не тягне за собою значних штрафів (якщо це не прописано в договорі), а ось несвоєчасна сплата податків − так. Тому, якщо не хочете обмежувати себе в оборотних коштах, намагайтесь створити такі умови, щоб сплата значних сум не залежала від одного клієнта (або однієї оплати). У термінах фінансового планування це називається диверсифікацією ризиків. Можливо, складне поняття для розуміння, але розподіл сум податку в часі або між клієнтами допоможе вам певною мірою вберегти вас від неприємних і іноді «болючих» санкцій.