Звільнення операцій з постачання програмної продукції від ПДВ було запроваджено в Податковому кодексі України (ПК України) ще з 2013 року та діятиме згідно чинної редакції до 1 січня 2023 року.

Тобто 2/3 пільгового періоду вже пройшло і здавалося б, що за 7 років навіть недосконалі формулювання закону повинні були прояснитись у практиці.

Однак, у цей час змінювались і суспільні відносини, і нормативне регулювання. Так, на фоні технологічного розвитку в світі, в Україні також стрімко зростав інтерес та наповнювався ринок хмарних сервісів. При цьому, хай не миттєво, але на такі зміни реагував законодавець.

Звільнення операцій з постачання програмної продукції від ПДВ було запроваджено в Податковому кодексі України (ПК України) ще з 2013 року та діятиме згідно чинної редакції до 1 січня 2023 року.

Тобто 2/3 пільгового періоду вже пройшло і здавалося б, що за 7 років навіть недосконалі формулювання закону повинні були прояснитись у практиці.

Однак, у цей час змінювались і суспільні відносини, і нормативне регулювання. Так, на фоні технологічного розвитку в світі, в Україні також стрімко зростав інтерес та наповнювався ринок хмарних сервісів. При цьому, хай не миттєво, але на такі зміни реагував законодавець.

Цілком передбачувано, податківці мають своє розуміння закону, зокрема, якщо внаслідок постачання інших послуг, пов’язаних із програмною продукцією, не відбувається жодних змін у програмній продукції, то операції з постачання таких послуг оподатковуються ПДВ у загально­встановленому порядку за ставкою 20 % (лист ДФС України від 09.01.2018 р. № 82/6/99-99-15-02-02-15/ІПК).

З легкістю сюди можна віднести випадок, коли в хмарному сервісі плата нараховується залежно від використаного трафіку, обсягу пам’яті, навантаження тощо, тобто спожитих ресурсів, та відповідно варіюється в різні періоди, але при цьому жодних змін в програмній продукції не відбувається.

Так само не змінилось розуміння ДПС користування сервером, як оренди рухомого майна, коли за договором надається не лише доступ до програмної продукції, але й фактично використовуються апаратні ресурси (зберігання даних тощо) – це, на думку контролюючого органу, послуги, яких податкова пільга не стосується.

Звичайно, листи ДФС, зокрема, індивідуальні податкові консультації, не мають загальнообов’язкової сили, але дають достатні підстави прогнозувати позицію контролюючого органу в аналогічних відносинах. При цьому, на сьогодні немає усталеної судової практики на користь якогось підходу застосування податкової пільги у відносинах, що виникли з 2018 року.

Опосередковані висновки про звільнення від ПДВ постачання доступу до онлайн-сервісів зроблено в рішеннях Окружного адміністративного суду міста Києва 06.02.2019 №826/8167/18, від 02.06.2020 №640/8354/19. Однак, фактичні обставини цих справ були ближчими до віддаленого користування комп’ютерними програмами (пошук та отримання інформації), а не хмарними послугами загалом.

В той же час, часто самі правовласники хмарних сервісів, виділяють у своєму продукті як програмні, так і апаратні ресурси, а також зазначають про їх обслуговування. Наприклад, відома компанія AWS (Amazon Web Services) визначає хмарні обчислення, як доставку ІТ-ресурсів на вимогу через Інтернет з оплатою за фактом використання, коли отримується доступ до технологічних сервісів: обчислювальних сервісів, сховищ і баз даних, які можна користуватися в міру необхідності.

При цьому, виділяється три основні моделі IaaS (інфраструктура як сервіс – доступ до мережевих комп'ютерів (віртуальне або виділене обладнання)), PaaS (платформа як сервіс – готові обладнання і операційна система, які обслуговуються постачальником) і SaaS (програмне забезпечення як сервіс).

Цілком передбачувано, податківці мають своє розуміння закону, зокрема, якщо внаслідок постачання інших послуг, пов’язаних із програмною продукцією, не відбувається жодних змін у програмній продукції, то операції з постачання таких послуг оподатковуються ПДВ у загально­встановленому порядку за ставкою 20 % (лист ДФС України від 09.01.2018 р. № 82/6/99-99-15-02-02-15/ІПК).

З легкістю сюди можна віднести випадок, коли в хмарному сервісі плата нараховується залежно від використаного трафіку, обсягу пам’яті, навантаження тощо, тобто спожитих ресурсів, та відповідно варіюється в різні періоди, але при цьому жодних змін в програмній продукції не відбувається.

Так само не змінилось розуміння ДПС користування сервером, як оренди рухомого майна, коли за договором надається не лише доступ до програмної продукції, але й фактично використовуються апаратні ресурси (зберігання даних тощо) – це, на думку контролюючого органу, послуги, яких податкова пільга не стосується.

У 2020 році врешті намітились законодавчі орієнтири.

16.06.2020 Верховна рада України прийняла в першому читанні законопроект 2655 від 20.12.2019 «Про хмарні послуги», у якому містяться визначення ключових термінів:

В аспекті питання податкової пільги з ПДВ, буквально, доступ до онлайн-сервісів передбачено лише щодо поставки програмного забезпечення як послуги, тоді, як всі решта видів хмарних та/або супутніх послуг такої прив’язки у тексті законопроекту не знаходять.

Очевидно, що після набрання таким проектом сили закону, він почне змінювати практику застосування податкової пільги з ПДВ при поставці програмної продукції, даючи нові орієнтири.

Відтак, незмінно важливе значення має документальне оформлення таких операцій, зокрема, наявність/відсутність прописаних орієнтирів за якими можна буде обґрунтувати обраний режим оподаткування в разі наступних перевірок, адміністративних оскаржень чи судових процесів. Саме тому, юридичний супровід доцільний вже на етапі укладення договорів, оскільки в подальшому це стане фундаментом чи дірою вашого захисту.
Хмарна послуга - послуга надання хмарних ресурсів за допомогою технології хмарних обчислень;  хмарні ресурси - будь-які технічні та програмні засоби або інші компоненти інформаційної (автоматизованої) системи, які доступні за допомогою технології хмарних обчислень, такі як процесорний час (обчислювальна потужність), місце в сховищах даних, обчислювальні мережі, бази даних і комп’ютерні програми.

При цьому, законодавець частково врахував вказані вище технологічні аспекти й виділив у законопроекті такі види хмарних послуг:

Інфраструктура як послуга – хмарна послуга, що полягає у наданні обчислювальних ресурсів, ресурсів зберігання або систем електронних комунікацій за допомогою технологій хмарних обчислень.

Платформа як послуга – хмарна послуга, що полягає у наданні разом з інфраструктурою доступу до наборів комп’ютерних програм (операційних систем, системних комп’ютерних програм, програмних засобів для комп’ютерного програмування, програмних засобів управління базами даних) за допомогою технологій хмарних обчислень.

Програмне забезпечення як послуга – хмарна послуга, що полягає у наданні доступу до прикладних комп’ютерних програм за допомогою технологій хмарних обчислень через онлайн-сервіс або комп’ютерні програми-агенти.

Безпека як послуга – послуга кіберзахисту, яка надається з використанням хмарних ресурсів.

Інші послуги, що відповідають визначенню хмарних послуг.

Також, у законопроекті «Про хмарні послуги» виділено окремі супутні до хмарних послуги, наприклад, технічного адміністрування, підтримки, розміщення обладнання у ЦОД, надання у віддалене користування технічних засобів (оренда виділеного серверу) тощо.

Жив був собі Петро. Файний чоловік, розумний, завзятий, працював на двох роботах, аби купити собі машину, добудувати хату і трошки ще на пиво. Вирішив він, що не буде працювати на Михайловича, бо той клятий капіталіст однозначно не додає йому зарплатні. Зібрав грошенят, проїхав по селі, скупив овочі, м'ясо, молоко і повіз в райцентр торгувати. Торгує місяць, другий, а в нього купують і купують. Вирішив найняти сусідку на лоток на базарі, а сам буде їздити за товарами.

І ось він вже потихеньку став малим бізнесом. Обороти і прибутки ростуть. Петро вже думає, що скоро купить автомобіль. Але Петро упустив один момент, він ще не знає, що його прибуток не зовсім прибуток. От якби він найняв собі водія, а сам тільки керував, то і грошей стало б менше. Проте тоді Петро б зрозумів, що по факту його бізнес не такий і прибутковий. Але зараз гроші є, і авто здається не таким вже далеким.

Час йде, обороти ростуть, і його бізнес вже потребує більше оборотних грошей. Бо наче все добре, а касові розриви, як грім посеред ясного неба, все частіше. Думає Петро, де б взяти грошенят. Ех, якби він зареєстрований був, та ще й би показував всі свої доходи, то може банк би щось підкинув. Але то ж податки платити, бухгалтера наймати, ще й відсотки великі.

Починає вже він вкладати свої гроші. Вклад за вкладом, ще один лоток, зарплата сусідці, бензин. Доводиться ціни підіймати. А гроші, як вода, тільки прийшли, а вже й немає.

Та Петру вже не так сумно, бо поки бізнес набрав оборотів, він і машину купив, і хату добудував, і дочку заміж віддав. А торгівля стає все складнішою, все більше конкурентів, домовлятись за молоко все складніше, ще й податкова дихає в спину.

Подумав Петро і вирішив - продам той бізнес, бо капіталізм то зле, куплю собі ділянку та й здам в оренду.

Ось така казка. І абсурдна і не зовсім. Якби ми могли б зупинити Петра на кожному з етапів і підказати, що робити, то певно може з нього був новий Безос.
Проблема в тому, що зростаючий бізнес постійно потребує оборотних коштів, і якщо вони вчасно не з'являться, то бізнес почне втрачати можливості. А втрачені можливості - це втрачені гроші.

Мораль казки така: відокремлюйте особисті фінанси від бізнесу, бо тільки так можна бачити і не втрачати можливості, які у ньому з’являються.

Як відомо з Третього закону Ньютона, дії завжди є рівна і протилежна протидія. І хоча правознавство не належить до природничих наук, воно також вивчає закони, які, подекуди, є тотожними фізичним.

Так, до прикладу, одночасно із підсиленням бажання держави прокредитуватися за рахунок бізнесу шляхом застосування креативного підходу до блокування податкових накладних, бізнес у відповідь вибухає креативом у спробах від цього захиститися. Щоправда, останній спрямовується не стільки проти держави, скільки проти своїх же партнерів-постачальників (виконавців, підрядників), з чиєї кишені планується компенсувати втрату податкового кредиту та усі інші «смаколики» від контролюючого органу.

На гребні чергової хвилі ми не перестаємо дивуватися бурхливій фантазії колег! Ось лише декілька прикладів відповідних умов з реальних договорів, правову експертизу яких здійснювала Група компаній (оригінальна орфографія збережена):

• «Факт виписки Виконавцем податкової накладної одночасно є підтвердженням і безумовною гарантією того, що Виконавець не звільнений від сплати ПДВ за рішенням суду і видана ним податкова накладна не може бути визнана такою, що не дає права на податковий кредит за цим пунктом.»;
• «У разі порушення порядку заповнення (оформлення) ПН/РК, виявлення в них помилок та порушення строків реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, «Виконавець» зобов’язаний сплатити Замовнику, за вимогою останнього, штраф у розмірі 21% (двадцять один відсоток) від суми податкової накладної (Загальна сума з ПДВ зазначена у відповідній податковій накладній), відносно якої виникло порушення, що складена, або має бути складена Виконавцем згідно проведеної операції (сплати попередньої оплати (авансу), поставки товару/виконання робіт/надання послуг) та додатково відшкодувати всю суму понесених витрат та завданих внаслідок такого порушення збитків (в т.ч. суми штрафних санкцій контролюючих органів), за кожний випадок такого порушення.»;
• «У випадку порушення Виконавцем свого зобов’язання своєчасно надавати в електронному вигляді Замовнику розрахунки коригування до податкових накладних Виконавець сплачує на користь Замовника штрафну санкцію у відсотковому розмірі виходячи з абсолютної величини суми податку на додану вартість, зазначеної в таких розрахунках коригування, а саме:
  - 10 % - у разі порушення строку до 15 календарних днів;
  - 20 % - у разі порушення строку від 16 до 30 календарних днів;
  - 30 % - у разі порушення строкувід 31 до 60 календарних днів;
  - 40 %, - у разі порушення строку від 61 до 360 календарних днів.»
• «У разі якщо органами державної податкової служби України чи іншими органами уповноваженими згідно чинного законодавства України (за наслідками винесення податкового повідомлення-рішення, акта перевірки, довідки, внесення коригувань до особового рахунка Замовника як платника податків, іншим способом) та/або рішенням (постановою) суду буде зменшено податковий кредит Замовника з ПДВ за податковими накладними Виконавця, зменшено валові витрати Замовника на вартість товарів, придбаних у Виконавця», донараховано Замовнику податки, збори, обов’язкові платежі, нараховані Замовнику штрафні санкції за порушення податкового законодавства або судом буде прийнято рішення про стягнення в дохід держави отриманого за угодою визнаною недійсною (нікчемною) Виконавець зобов’язується протягом 15 (п’ятнадцяти) календарних днів з дати відправлення Замовником відповідної вимоги Виконавцеві сплатити Замовнику грошові кошти в розмірі рівному сумі, на яку Замовнику зменшено податковий кредит по ПДВ, зменшені валові витрати, донараховані податки, збори, обов'язкові платежі, нараховані штрафні санкції, стягнуто в дохід держави отримане за угодою, визнаною недійсною».

І ще багато чого цікавого. Як реагувати на такий креатив добросовісному бізнесмену, що в умовах, скажемо толерантно, високої імовірності безпідставного блокування податкових накладних буде змушений продати свою справу, щоб розплатитися з контрагентом на таких грабіжницьких умовах?

Ось декілька «лайфхаків», які впродовж останніх років успішно використовуються клієнтами Групи компаній за нашими порадами.

Перш за все, на нашу думку, включення подібних умов (щодо покладення на сторону зобов’язання скласти та зареєструвати податкову накладну і, відповідно, цивільно-правової відповідальності за його порушення) суперечить положенням законодавства України.

Так, по-перше, відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору складають умови, що являють собою домовленості, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, були визначені на розсуд сторін та погоджені ними, а також умови, які є обов’язковими, відповідно до актів цивільного законодавства. Разом з тим, обов’язок складати та реєструвати податкові накладні передбачений ст. 201 Податкового кодексу України, який, відповідно до його ст. 1, а також ст.ст. 1, 4 Цивільного кодексу України, актом цивільного законодавства не є та цивільних відносин не регулює.

По-друге, відповідно до ст.ст. 109, 111 Податкового кодексу України, протиправна дія, яка призвела до невиконання або неналежного виконання вимог, встановлених цим Кодексом, є податковим правопорушенням, за вчинення якого застосовуються такі види юридичної відповідальності:

• фінансова;
• адміністративна;
• кримінальна.

Отже, включення до договору умов про відповідальність за порушення порядку складання та реєстрації податкових накладних суперечить положеннями ст.ст. 1, 4, ч. 1 с. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 109, 111, 201 Податкового кодексу України, оскільки такі умови містять у собі не домовленість сторін, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, а захід цивільно-правової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, застосування якої законодавством України взагалі не передбачено.

Відповідно, наша перша порада – висловлюйте та обґрунтовуйте свою незгоду із запропонованими умовами в принципі.

На жаль, побоювання зриву угоди через, на перший погляд, «не критичні» розбіжності почасти змушує бізнесмена погоджуватися із запропонованими умовами. Чи є за таких обставин шанс мінімізувати ризики? Так, безумовно!

По-перше, пропонуйте застосування замість таких заходів відповідальності, як неустойка (штраф, пеня), відшкодування збитків, завданих порушення порядку складання та реєстрації податкових накладних. Це і узгоджуватиметься з усталеною за останні роки правозастосовчою практикою (в якості прикладу можна навести Постанову Верховного Суду у складі суддів об’єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.08.2018 р. у справі № 917/877/17, на яку активно посилаються суди при розгляді аналогічних справ), і значною мірою попередить необґрунтоване покладення на Вас відповідальності, оскільки для отримання відшкодування необхідно довести наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення (протиправна поведінка, результат у вигляді збитків, причинний зв’язок, вина).

По-друге, не будь-яке порушення порядку складання та реєстрації податкових накладних призводить до втрати контрагентом податкового кредиту. Так, наприклад, навіть якщо Ви прострочили реєстрацію податкової накладної, право на включення суми податку на додану вартість на підставі такої накладної зберігається за контрагентом протягом

1095 календарних днів з дати їх складення. Чи є в такому випадку справедливим компенсування усієї суми податку на додану вартість, як втраченого податкового кредиту? Враховуйте це при обговоренні пропозицій контрагента.

По-третє, наполягайте на включення до договору умов про те, що сам лише факт зупинення або відмови у реєстрації податкової накладної не є достатньою умовою для застосування відповідальності, як на тому зазвичай наполягають контрагенти - дії та рішення контролюючого органу можуть виявитися неправомірними. Тому вбачається цілком справедливим, щоб факт порушення порядку складання або несвоєчасної реєстрації податкової накладної, який є підставою для застосування передбаченої договором відповідальності, встановлювався рішенням суду, що набуло законної сили.

Податкова планова перевірка - це завжди хвилююча подія для будь-якого підприємства. Однак, на сьогодні питання про законність проведення документальних планових перевірок постає в особливому світлі. 

Як нам відомо, Законом України від 30.03.2020 року № 540-IX внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема, підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 52-2, згідно якого установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину (за винятком декількох виключень).

Нагадаємо, Кабінет Міністрів України продовжив дію карантину на території України до 31 березня 2022 року. У свою чергу, згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про скорочення строку дії обмежень в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» № 89 від 03.02.2021, дозволено проведення документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 ПК України
Проте, норма п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України в частині мораторію на проведення планових перевірок є чинною, а карантин продовжує діяти.Відповідно до п. 2.1 ст. 2 ПК України, зміна положень ПК України може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу. Однак, норми про скасування дії мораторію щодо планових перевірок до ПК не вносилися.

Відтак, вирішуючи питання про конкуренцію між нормами Податкового кодексу та постанови КМУ, вочевидь, пріоритет має бути наданий нормам Кодексу. Аналогічну правову позицію викладено, для прикладу, в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2021 у справі № 580/2133/21, якою визнано протиправним та скасовано наказ на проведення документальної планової виїзної перевірки.

Отож, будьмо пильними, а у випадку призначення перевірок - ми радо допоможемо Вам обрати стратегічно правильну позицію для захисту законних інтересів бізнесу!

Информационная справка относительно правового регулирования законодательством Грузии отношений, связанных с получением вида на жительство, осуществлением предпринимательской деятельности и налогообложением полученных от нее доходов

1. Каковы основания и процедура получения вида на жительство в Грузии в связи с приобретением в собственность недвижимого имущества?

Одним из оснований для получения временного (есть еще и постоянный, основания для получения которого более существенные, а процедура – более сложная) вида на жительство в Грузии является приобретение заявителем в собственность недвижимого имущества (квартиры, дома, земельного участка под застройку, иных объектов жилой или коммерческой недвижимости), которое соответствует следующим критериям:

1)  объект недвижимости должен быть завершен строительством, а право собственности заявителя на него - зарегистрировано в соответствующем государственном реестре;

2)  стоимость объекта недвижимости должна составлять не менее 35 000,00 (тридцати пяти тысяч) долларов США и быть подтверждена заключением об оценке аккредитованного Аккредитационным Центром Грузии субъекта оценочной деятельности.

Среди документов, которые должны быть поданы для получения временного вида на жительство на основании приобретения в собственность объекта недвижимости, следует обратить внимание на:

1)  копию иностранного паспорта заявителя с отметками о пересечении границы Грузии и визой, срок действия которой на момент обращения за получением временного вида на жительство составляет не менее 40 (сорока) дней;

2)  письменные рекомендации заявителя в поддержку обращения за получением временного вида на жительство от 3 (трех) граждан Грузии, уполномоченных представлять субъектов, осуществляющие предпринимательскую деятельность на территории Грузии.

Сумма государственного сбора за подачу обращения зависит от срока его рассмотрения и составляет:

1)  210 грузинских лари (около 80 долларов США), если срок рассмотрения обращения составляет 30 дней;

2)  330 грузинских лари (около 125 долларов США), если срок рассмотрения составляет 20 дней;

3)  410 грузинских лари (около 155 долларов США), если срок рассмотрения составляет 10 дней.

Процедура предоставления временного вида на жительства завершается выдачей e-residence card – документа, удостоверяющего личность иностранца, его гражданство и место проживания в Грузии. Заявитель обязан обратиться за выдачей e-residence card на протяжении 6 (шести) месяцев после получения решения о предоставлении временного вида на жительство – в противном случае, вид на жительство прекращается и процедуру его получения необходимо начинать заново.

Вид на жительство предоставляется сроком на 1 (один) год с возможностью его продления на такой же срок в течение следующих 5 (пяти) лет, при условии, что объект недвижимости остается в собственности заявителя. После истечения шести лет, на протяжении которых заявителю был предоставлен временный вид на жительство, он может обратиться за предоставлением постоянного вида на жительства

После того, как временный вид на жительство был получен заявителем, за его получением также могут обратиться супруга заявителя и его несовершенные дети, при условии предоставления свидетельств о браке и рождении детей.

2. Установлены ли законодательством Грузии требования относительно организационно-правовой формы ведения бизнеса по предоставлению в аренду недвижимого имущества лицом, получившим вид на жительство в Грузии на основании приобретения в собственность такого недвижимого имущества?

Законодательством Грузии разрешено осуществление предпринимательской деятельности, в том числе по предоставлению в аренду недвижимого имущества, как через физических лиц-предпринимателей, в том числе, на упрощенной системе налогообложения, так и через юридических лиц.

Однако, при выборе организационно-правовой формы ведения бизнеса по предоставлению в аренду недвижимого имущества лицом, получившим вид на жительство в Грузии на основании приобретения в собственность такого недвижимого имущества, необходимо учитывать следующее:

1)  одним из условий поддержания действия (ежегодного продления) временного вида на жительство в Грузии, полученного на основании приобретения в собственность недвижимого имущества, является сохранение права собственности заявителя на такое имущество на протяжении 6 (шести) лет, после чего заявитель может обратиться за предоставлением ему постоянного вида на жительство;

2)  в том случае, если внесение недвижимого имущества (права пользования им или другого аналогичного права, позволяющего передавать такое имущество в аренду) в уставный капитал юридического лица препятствует поддержанию действия (ежегодному продлению) временного вида на жительство в Грузии, полученного на основании приобретения в собственность такого недвижимого имущества, то ведение такого бизнеса на протяжении первых 6 (шести) лет возможно только через физическое лицо-предпринимателя, а после истечения этого срока (если это будет оправдано целями бизнеса и выгодно с точки зрения налогообложения) – и через юридическое лицо.

Что касается применения физическим лицом-предпринимателем упрощенной системы налогообложения (статус микро-бизнеса и малого бизнеса), то для ведения рассматриваемого бизнеса это не принесет никаких преимуществ. Так, в соответствии с налоговым законодательством Грузии, доходы, полученные от предоставления в аренду недвижимого участия, не включаются в состав доходов, которые разрешено облагать налогом по упрощенной системе. Таким образом, независимо от статуса микро-бизнеса или малого бизнеса, доходы физического лица-предпринимателя от предоставления в аренду недвижимого имущества в аренду будут облагаться налогом по общей системе.

3. Какими налогами облагаются доходы бизнеса по предоставлению в аренду недвижимого имущества в Грузии?

С учетом описанных выше вариантов организационно-правовой формы ведения бизнеса по предоставлению в аренду недвижимого имущества в Грузии, будут рассмотрены налоговые последствия осуществления такой деятельности:

1)  собственником недвижимого имущества, зарегистрированным в качестве физического лица-предпринимателя:

2) юридическим лицом, учредителем которого является собственник недвижимого имущества.

Перечень налогов, которыми облагается рассматриваемый бизнес, для обоих вариантов организационно-правовой формы является практически идентичным:

- подоходный налог / налог на прибыль;

- НДС;

- налог на недвижимость.

Как видим, оптимальным представляется налогообложение доходов от ведения бизнеса по предоставлению в аренду жилья для проживания в нем – через физическое лицо-предпринимателя, а коммерческой недвижимости – через юридическое лицо.

[1] Ставка в 5% предусмотрена для налогообложения доходов от предоставления в аренду только жилой недвижимости и только для целей проживания в ней.

[2] Для налогообложения доходов от предоставления нежилой (коммерческой) недвижимости применяется общая ставка в 20%.

[3] Регистрация в качестве плательщика НДС является обязательной в том случае, если годовой доход равняется или превышает 100 000,00 грузинских лари (около 38 000,00 долларов США).

[4] Базой налогообложения является рыночная стоимость недвижимого имущества, а ставка налога зависит от совокупного годового дохода семьи. Если он не достигает 40 000,00 грузинских лари (около 15 000,00 долларов США), то налогоплательщик освобождается от уплаты налога.

[5] Если совокупный годовой доход семьи находится в пределах 40 000,00 грузинских лари до 100 000,00 грузинских лари (около 38 000,00 долларов США), то ставка налога колеблется от 0,05% до 0,20%.

[6] Если совокупный годовой доход семьи превышает 100 000,00 грузинских лари, то ставка налога колеблется от 0,8% до 1%.

[7] Налог подлежит уплате только при распределении прибыли, в частности, при выплате дивидендов учредителю или другими способами, предусмотренными в Налоговом кодексе Грузии. То есть если учредитель примет решение реинвестировать полученную прибыль, то она налогообложению не подлежит.

[8] Ставка в 5% предусмотрена для налогообложения выплаты дивидендов. При этом сумма налога удерживается при выплате и в дальнейшем доход у физического лица налогообложению не подлежит.

[9] Ставка в 15% предусмотрена для налогообложения распределения прибыли другими, нежели выплата дивидендов, способами – например, предоставления займа учредителю-нерезиденту и так далее.

[10] Базой налогообложения является среднегодовая остаточная балансовая стоимость недвижимого имущества.

Зменшення податкового навантаження - нагальна потреба будь-якого бізнесу. Підпріємці уважно підходять до фінансового планування, проте податкове планування розглядають як щось відособлене. Та це не лише пошук законних можливостей зменшення податкових платежів. Це спосіб як убезпечити свій бізнес від зайвих витрат грошей та часу. Тому податкове планування можна й потрібно розглядати як одну з основних функцій фінансового менеджменту

Хочу платити менше!

Нині у термінах фінансового менеджменту податкове планування передбачає в основному дві речі: по-перше, знати про види, суми та порядок сплати податків, а по-друге − розуміти заходи зменшення податкового навантаження. Зокрема в залежності від структури витрат та специфіки діяльності податкове навантаження (співвідношення суми нарахованих податків до отриманого доходу) коливається в межах від 7% до 10%. Ба більше, для платників ПДВ воно може досягати від 13% до 15%. Й у підприємця навряд чи може виникнути думка про те, що такими сумами можна нехтувати.

Подивимось на рентабельність…

Незважаючи на те, що вже чимало написано і сказано про основні системи оподаткування, види податків та базу стягнення, досі чимало підприємців майже не розуміють, що і як вони повинні сплачувати. Першим каменем спотикання виявляться вибір прибуткового податку. Що обрати, податок з доходів чи прибутку? Найголовніше, на що треба звертати увагу − це рентабельність продажів, тобто співвідношення прибутку до доходу. Саме він визначає, який з даних податків буде меншим до сплати. Так, при низькій рентабельності, але при значному обороті податок з доходу точно буде гіршим варіантом. І навпаки, при високій рентабельності − краще обирати податок з доходу. В обох випадках для розрахунку суми податку потрібно знати розмір бази оподаткування: дохід або прибуток. Розглянемо на прикладі… Ваш дохід склав 4 млн. грн, з нього прибуток − 800 000 грн. Сума єдиного податку до сплати − 200 000 грн, а сума податку на прибуток − 144 000 грн. Отже, як наслідок неправильного вибору системи оподаткування ви втрачаєте 54 000 грн.

ПДВ. Знайомимось ближче з партнерами…

Чи стати платником податку на додану вартість, чи ні – це вже залежить від того, чи є платниками ПДВ ваші постачальники, якщо інше не зобов’язується законодавством. Інакше кажучи, не маючи податкового кредиту, ви сплачуватимете ПДВ з власного доходу. Наприклад, ви купуєте товарів та послуг на 100 000 грн на місяць, сума виручки становить 130 000 грн. У випадку, коли в 100 000 грн вже враховано ПДВ, сума до сплати становитиме 60 000 грн, а у випадку, коли ПДВ взагалі відсутній (хоча таке трапляється рідко), вона сягне 260 000 грн. Враховуйте, що кожні 100 000 грн «без ПДВ» коштуватимуть вам додаткових 20 000 грн ПДВ до сплати.

Кому зарплату?

Податки та збори з заробітної плати є окремим питанням для бізнесу. Більшість підприємців вважає, що виплати працівникам є справою внутрішньою, але глибоко помиляються. Законодавство регламентує не лише граничні суми виплати, але і граничні строки та додаткові нарахування окрім основної заробітної плати. Візьміть суму зарплати до виплати, додайте податок з доходу фізичних осіб, військовий збір та єдиний соціальний внесок (можна просто помножити на 0,5155), і, якщо давно не підвищували зарплату, додайте суму індексації (за декілька місяців звичайно вона не перевищує 5%-10% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб), а також додайте суму річної основної відпустки (при незмінному окладі вона буде за розміром відповідати місячній зарплаті) разом з податками − і ви отримаєте загальну суму витрат на оплату праці разом з податками. Чому я об’єднав податки та зарплату? Тому що строки виплати в них однакові. Отже, виплачуєте кошти − сплатіть податки. Окрім того, поки що ніхто не скасовував виплату авансу, який за розміром не може бути меншим ніж за фактично відпрацьований час.

Ще одне надокучливе питання для підприємців − відповідальність за порушення строків виплати. Дійсно, за невиплату сум ЄСВ при виплаті зарплати передбачено 111 690 грн штрафу, за порушення строків виплати зарплати або виплату не в повному розмірі − 11 169 грн штрафу. І це все стосується лише кадрових питань, тому перед здійсненням господарських операцій обов’язково порадьтесь із фахівцем.

Заплатимо, як будуть кошти…

На відміну від звичайної заборгованості перед постачальником або клієнтом, податкове зобов’язання мають суворі межі сплати. Окрім штрафу, згідно з Податковим кодексом України, який межує від 10% до 50% від суми несплачених податків та пені, є ще адміністративний штраф. Наприклад, у вас не вистачило коштів для сплати ЄСВ по зарплаті у розмірі 20 000 грн і ви вирішили сплатити наступного дня. Але… лише день минув, а податківці вже автоматично нараховують вам штраф у розмірі 4 000 грн і сума до сплати становить вже 24 000 грн.

На практиці є два найпопулярніші варіанти планування сплати податків: вирахування певного відсотка від доходу і сплата коштом одного або декількох надходжень у майбутньому. Який варіант кращий? Вам вирішувати. Але варто врахувати, що відстрочення платежу клієнтом не тягне за собою значних штрафів (якщо це не прописано в договорі), а ось несвоєчасна сплата податків − так. Тому, якщо не хочете обмежувати себе в оборотних коштах, намагайтесь створити такі умови, щоб сплата значних сум не залежала від одного клієнта (або однієї оплати). У термінах фінансового планування це називається диверсифікацією ризиків. Можливо, складне поняття для розуміння, але розподіл сум податку в часі або між клієнтами допоможе вам певною мірою вберегти вас від неприємних і іноді «болючих» санкцій.